Енергетик із Хотіня: «Ми разом із Україною подорослішали»

Сергій Дегтярьов народився 1991 року — в один рік із незалежною Україною. Нині він відновлює електромережі на Сумщині під обстрілами, а його рідний дім зруйнувала російська армія.
Сергій Дегтярьов — майстер Хотінської експлуатаційної бригади філії «Сумського району електричних мереж». Він каже, що за 35 років разом із країною пройшов чимало випробувань і навчився ухвалювати складні рішення.
До професії енергетика чоловік прийшов випадково: працював на заводі, поки друг не запропонував спробувати себе в цій сфері. Спочатку був електромонтером, згодом зрозумів, що це його покликання.
До 2025 року бригада Сергія обслуговувала села під самим кордоном — Олексіївку, Володимирівку, Біловоди, Писарівку. Люди там жили, тож енергетики їздили, ходили лісами й полями, відновлювали мережі попри постійні обстріли. Іноді приїжджали, але не могли навіть почати роботу — починалися обстріли.
Перший раз Сергій із колегами потрапив під обстріл у Писарівці. Тоді вдалося сховатися під мостом і пересидіти атаку з «Градів».
«Для людини 35 років — це вже життєвий досвід, сім'я, професія. А для країни — це дуже молодий вік, хоча Україна за ці роки пройшла багато випробувань. Ми разом росли, розвивалися. Я навчився приймати рішення й брати відповідальність за себе», — розповідає Сергій.
Через безпекову ситуацію торік він вивіз родину з Хотіня, а сам залишався, доки було можливо. Цьогоріч навесні російський обстріл зруйнував його будинок. Нині цивільних у село не пускають — там постійно працюють КАБи, артилерія, РСЗВ і дрони.
Сергій згадує Хотінь як гарне, доглянуте село з робочими місцями, училищем і школою. Тепер люди пороз'їжджалися. Він також бачив, як змінювалися Суми: з'явилися нові будівлі, кафе, McDonald's — місто стало значно красивішим.
Енергетик наголошує: без електрики зараз не обійтися — це зв'язок із рідними, тепло й можливість користуватися гаджетами. Коли бригада приїжджає в небезпечні місця, люди виходять і дякують, бо не сподівалися, що світло повернеться.
«Часто доводиться ховатися, чекати, поки обстріл закінчиться. З десяти виїздів, можливо, один проходить спокійно. Треба все робити швидко і якісно, щоб не повертатися в такі місця», — ділиться Сергій.
Повномасштабна війна змінила його ставлення до історії України. Сергій переосмислив події минулого століття — Голодомор, знищення нації. Те, що в школі здавалося далеким, тепер постало інакше.
«Незалежність — це свобода вибору. Люди можуть вільно обирати професію, висловлюватися й нікого не боятися. Якщо буде процвітання, Україна стане однією з найкращих країн. Сподіваюсь, що так і буде», — підсумовує Сергій.
Читайте також
Ще в розділі «Безпека»
- Сапер з Путивля втратив ногу під Роботиним: історія Радія Спіцина
- Історія нікопольчанки, яка втратила ногу через дрон, стала частиною Музею «Голоси Мирних»
- Втратив ногу на міні, але повернувся у стрій і став чемпіоном з ампфутболу
- «У цивільному житті було тяжче, ніж на війні»: історія повернення бійця «Кабана» з СЗЧ
- «Мокрий, але живий»: історії про прапор України у Херсоні





