Чесні мільярдери вперше обігнали олігархів: що це означає для України

Світ великого капіталу переживає тиху революцію. Аналітики The Economist з'ясували: уперше в сучасній історії понад половину глобальних статків створили люди, які заробляють на реальних продуктах і послугах, а не на зв'язках із чиновниками чи успадкованих активах.

Дослідження розділило всі великі капітали на дві групи. До першої — неконкурентної — потрапили галузі, де успіх залежить від близькості до влади: видобуток корисних копалин, будівництво, азартні ігри, оборонні закупівлі та монопольна інфраструктура. Сюди ж віднесли й успадковані статки. Друга група — ринкові підприємці, які ризикують власними ресурсами у відкритій конкуренції, де споживач має свободу вибору.

Ця тенденція особливо помітна на тлі України. Війна знищила металургійну базу, яка десятиліттями годувала найбагатших українців, зокрема Ріната Ахметова. Водночас санкції та ізоляція підірвали капітали російських олігархів на кшталт Романа Абрамовича. Модель, побудована на сировинному експорті та політичному «даху», виявилася крихкою.

На зміну сировинним баронам приходять інші обличчя. Дженсен Хуанг створює мікрочипи для штучного інтелекту в Nvidia, Тадаші Янаї розвиває мережу Uniqlo, а Опра Вінфрі та Кріштіану Роналду монетизують власний талант. Люди добровільно віддають їм гроші, обираючи їхній продукт серед сотень альтернатив.

Три фактори прискорили цю трансформацію. По-перше, розвиток глобального ринку акцій, який дозволив технологічним компаніям залучати величезні інвестиції. По-друге, поява масового середнього класу на нових ринках. По-третє, цифровий стрибок: смартфони прибрали бар'єри між виробником і споживачем, дозволяючи вдалому сервісу охопити мільярди користувачів за лічені місяці.

Це ставить під сумнів популістські заклики до конфіскаційних податків на багатство. Коли статки створюються через інновації та робочі місця, спроби держави «все забрати і поділити» шкодять економіці. Капітал мобільний, і надмірний тиск змушує творців змінювати юрисдикцію.

Світ подолав еру, коли кожен мільярдер асоціювався з корупцією. Боротися варто не з багатством, а з нечесними правилами гри. Бо коли статки заробляються у відкритій боротьбі за прихильність покупця, вони стають двигуном прогресу, а не причиною бідності.