«Оса» з Полтавщини: комбат «Ахіллеса», який жалить ворога і береже своїх

Командир 2-го батальйону 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес» Дмитро Васильченко на позивний «Оса» розповів, як зберігає людяність попри війну. Його бійці кажуть: він не змінився від початку повномасштабного вторгнення.
Підполковник Дмитро Васильченко, позивний «Оса», командує 2-м батальйоном 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес». Його бойовий шлях — це оборона Києва, Харківський контрнаступ, битва за Бахмут, бої за Часів Яр, Куп'янськ та Вовчанськ. У цивільному житті він інженер-будівельник, а до великої війни записався в тероборону, бо відчував, що війна насувається.
Позивний «Оса» він обрав через родича з дитинства — того в селі прозвали Осою за гострий язик і вміння «жалити». Сам Дмитро зізнається: хотів бути злим і жалити ворога. Але побратими кажуть, що злим він не став. Навпаки — командир інженерно-саперного взводу на позивний Аль-Каїда називає Осу «безбашеним у хорошому сенсі»: він легко йде в будь-яку небезпеку, тягає трупи, стрибає в заміновані бліндажі. Головний сержант батальйону Роман Журавель («Дяк») згадує, як вони разом копали бліндаж у темряві під обстрілами — і що Оса завжди брався за будь-яку роботу разом із солдатами.
Секрет Оси — у повазі до людей. Один зі штурманів FPV-розрахунку розповів: коли розрахунок отримав завдання, яке здавалося безглуздим, о другій ночі на точці перевантаження їх наздогнав комбат. Він відчергував зміну на командному пункті і замість сну поїхав сказати бійцям кілька слів — пояснити мету. «Це був прояв поваги, відчуття, що командир нас розуміє», — згадує штурман.
Оса не вважає себе героєм. На питання про орден Богдана Хмельницького лише всміхається: «Мабуть, за сукупність заслуг». А коли згадує епізод 2022 року, коли російський танк сунув на їхню позицію, а розрахунок вирішив повернутися на вежу елеватора продовжити розвідку, каже: «Нічого особливого».
Війна не зробила його агресивним. Сержант, який знав Осу ще в цивільному житті на будівництві, каже: «Він не змінився! Кругом все летить, палає, хтось кричить, а він спокійно обмірковує ситуацію. Він наче спіймав точку рівноваги і тримається її».
Сам Оса зізнається: тримає форму завдяки ранковій зарядці та режиму харчування. А ще — вірить, що за все спитають. Він носить кулон-оберіг «Ружа» і каже: «Я вірю, що Він є в різних проявах. Спокійно ставлюся до всіх релігій». Додає: смерть — лише перехід в інший стан, але не хочеться бути покаліченим. І зізнається: люди, якими він командує, «не випадково до нього потрапили».
Читайте також
Ще в розділі «Громада»
- На Полтавщині попрощаються із двома захисниками
- Пішов із життя завідувач відділу природи Рівненського краєзнавчого музею
- Ф'юрі про Усика й Алі: «Вони ніколи не билися»
- Вибори на Полтавщині: чому половина виборців може голосувати не за адресою
- Мідна таблиця, макет і цегла з лапою кота: артефакти зруйнованого костелу в Ізяславі





