У Бериславі згоріла дерев'яна церква 1726 року, яку збудували на Полтавщині

У Бериславі на Херсонщині російські військові ввечері 1 серпня атакували місто трьома безпілотниками із запалювальною сумішшю. Від влучань повністю згоріла дерев'яна Свято-Введенська церква — пам'ятка архітектури національного значення, зведена ще 1726 року.

Керівник Бериславської районної військової адміністрації Володимир Літвінов повідомив, що від храму лишився лише попіл у вигляді хреста. Слідчі відкрили кримінальне провадження за фактом воєнного злочину.

Церква мала унікальну історію, яка напряму пов'язана з Полтавщиною. Як розповів історик-краєзнавець Олексій Паталах, храм спершу був козацькою церквою Воскресіння Господнього. Його без жодного цвяха збудували у прикордонній фортеці Полтавського полку — Переволочній, що на території сотенного містечка. Там діяла вигідна переправа, за яку довгий час сперечалися Полтавський полк і Військо Запорозьке Низове.

Ближче до 80-х років XVIII століття фортецю скасували. Натомість розширювалося містечко Кизи-Кермен (нинішній Берислав), куди переїжджали козаки-запорожці та вихідці з Гетьманщини, зокрема з Полтавщини. Тож у 1782 році церкву розібрали, перевезли Дніпром і зібрали заново вже в Кизи-Кермені. Перший сповідальний розпис храму датований 1783 роком.

Серед парафіян було чимало відомих козацьких старшин: Костянтин Кордовський, який згодом командував полком Чорноморського козацького війська, Трохим Рохмановський, Арсеній Могилянський, Тихон Гаркуша, Клемент Гаценко, Семен Шкляревський, Петро Микульський (відоміший як Петро Щербина), Іван Єрко, що пізніше став полковником на Кубані. Першим священником був отець Петро Стринський, а його брат Степан служив старшиною в Чорноморському війську.

Спочатку храм стояв у центрі Берислава і називався Воскресенським. Коли поруч вирішили збудувати кам'яний собор, дерев'яну церкву перенесли на східну околицю та перейменували на Введенську — на честь введення Божої Матері до храму.

У 1930-х роках церкву закрили, тоді зникли старовинні книги кінця XVII століття та іконостас. Богослужіння відновили під час німецької окупації, а після звільнення міста храм уже не закривали. Іконостас відновили, але простіший за первісний. У радянські часи церкву пофарбували в синій колір і поставили хрест із нержавійки.

За словами Паталаха, храм був зразком подніпрянської школи дерев'яного народного зодчества — тричасний у плані, збудований у формі корабля. Історик вважає, що церкву можна відтворити за документами та фотографіями, але вона не має повертатися в управління Української православної церкви Московського патріархату.