«Я себе не бачу ніким іншим, як лікарем»: історія хірурга з Кропивницького

24 серпня 2026, 19:00 ·441 слівредакція

35-річний Сергій Бондарчук, ровесник Незалежності, працює торакальним хірургом в обласній лікарні Кропивницького. У його доробку — робота в Кривому Розі, евакуація поранених у Бахмуті та відзнака Головнокомандувача ЗСУ.

Сергій Бондарчук народився у 1990 році, тож свій професійний шлях будував паралельно з історією незалежної України. До обласної лікарні Кропивницького він приєднався наприкінці 2022 року. До того понад шість років працював загальним хірургом у Кривому Розі, куди потрапив після закінчення медичного університету.

Під час повномасштабного вторгнення чоловік долучився до Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Разом із побратимами він опинився в Бахмуті, коли там точилися найзапекліші бої. Медики працювали пліч-о-пліч із військовими на стабілізаційному пункті, допомагаючи евакуювати поранених. Саме за цю ротацію Сергія відзначили Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За сприяння війську».

«Я з добровольцями був на Сході у складі ротації Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. І ми були якраз у Бахмуті, коли там було гаряче. Ми пліч-о-пліч стояли і допомагали на стабілізаційному пункті з евакуації медикам ЗСУ. От і після цієї ротації подали мене на відзнаку. Це, мабуть, для мене найцінніша нагорода», — розповів лікар.

Нині Сергій працює у відділенні торакальної хірургії. Це вузька спеціальність, яка передбачає операції на органах грудної клітини. Окрім торакальної, чоловік має сертифікат із пластичної хірургії. Щодня він проводить від однієї до трьох операцій.

«Торакальні травми гнійної патології — дуже багато їх. Ми наразі перебуваємо в септичному центрі. Це нове відділення. Тут концентрується дуже тяжка гнійна патологія і, власне, реанімаційні хворі, яким потрібно майже щодня робити перев'язки під наркозом. Безумовно, перед кожною операцією ти за щось хвилюєшся. Без плану, хоча б мінімального, йти не можна. Тому що не буває маленьких операцій — бувають великі ускладнення», — пояснив хірург.

Професію Сергій обрав не випадково: його батько, теж Сергій Бондарчук, завідує тим самим відділенням. Разом із сином тут працюють четверо хірургів, які щороку виконують близько 400–450 оперативних втручань.

«Для мене він завжди був прикладом і натхненням у дитинстві та зараз. Особливо в дитинстві це виглядало так романтично, коли його кудись там викликали, і він збирався та їхав у будь-який час дня і ночі. Зараз я також так роблю, але це не так романтично виглядає. О другій годині ночі треба кудись їхати і щось робити», — поділився Сергій.

Батько зізнається, що пишається вибором сина, і намагається передати йому власний досвід. Сам Сергій переконаний: медицина — це стиль життя, а найцінніше в роботі — коли пацієнт одужує. «Є такий вислів латинською мовою: "Usus magister est optimus" — "Досвід — найкращий вчитель". Але ж досвід має ґрунтуватися на знаннях», — додав лікар.