«Хотів бути прикладом для доньок»: історія загиблого Руслана Швадронова

31 липня 2026, 11:01 ·878 слівредакція

Миколаївець Руслан Швадронов загинув 30 квітня 2026 року на Куп'янському напрямку. Йому було 27 років. Дружина та сестра розповіли його історію.

Руслан Швадронов із Миколаєва служив у Збройних силах України з 2020 року. Спочатку — за контрактом, а після початку повномасштабного вторгнення перевівся до Запоріжжя в бригаду «Кара-Даг», де був у штурмовій роті. Після поранення опанував FPV-дрони та продовжив службу на Харківщині.

Із майбутньою дружиною Вікторією Руслан був знайомий зі школи, але стосунки почалися лише у 2024 році. Тоді він написав їй повідомлення, і вже за два дні приїхав на каву до Кропивницького, де вона тоді жила. Доньку Вікторії від першого шлюбу, Мілену, прийняв як рідну. Через рік пара одружилася, у них народилася спільна дитина.

«Вона знала, що тато для неї все зробить. Тобто він хотів бути для них прикладом того справжнього чоловіка, який повинен бути поруч із жінкою», — згадує Вікторія.

Служба в штурмовому підрозділі давалася важко: Руслан втратив багато побратимів. Сестра Євгенія розповідає, що він мав псевдо Руля, часто був старшим у групі й сам навчав інших бійців. «Для всіх був як старший брат, старший побратим», — каже вона.

У 2024 році після поранення Руслан пройшов курси оператора FPV-дронів. У грудні 2025-го перевівся на Харківський напрямок. Дружина пригадує, як він горів новою справою: «Ми сьогодні зробили двох "трьохсотих", трьох "двохсотих". Він цим справді горів».

Потім Руслан служив у батальйоні безпілотних систем «Привид Хортиці» на Куп'янському напрямку. 30 квітня 2026 року на бліндаж упали три російські КАБи. Військовий отримав відкриту черепно-мозкову травму, його везли до лікарні, але не довезли.

Про загибель чоловіка Вікторія дізналася через два дні, коли забирала старшу доньку із занять. Мілена запитала: «Мамо, наш тато загинув?» Тепер дівчинка малює йому малюнки, а вночі інколи прокидається й плаче.

Руслан часто казав, що він «фартовий». «А того дня якось не допрацював янгол-охоронець», — зітхає дружина. Молодша донька дуже схожа на батька, і це допомагає Вікторії переживати втрату. «Коли хочу обійняти Руслана — обіймаю її», — зізнається жінка.