Історія загиблого воїна з Одещини: одружився за два дні до смерті
Стас Лабунець з Одещини загинув 10 червня, лише за два дні після того, як офіційно одружився з коханою через застосунок «Дія». Дружина захисника розповіла про їхню історію, останнє повідомлення та нездійснені мрії.
Стас Лабунець народився 4 жовтня 2001 року в селі Авидівка Білгород-Дністровського району. До служби працював оздоблювачем фасадів, потім — комплектувальником на складі. Серед його захоплень були колекціонування монет і банкнот, військово-історичні фільми та конструктори LEGO.
Зі своєю майбутньою дружиною Тетяною він познайомився випадково — на автобусній зупинці, коли привіз обігрівач до гуртожитку, де вона мешкала. Зустрічатися почали вже після початку повномасштабного вторгнення, коли Стас перебував у територіальній обороні Києва. Разом вони були чотири роки, а офіційно зареєстрували шлюб 8 червня через «Дію».
«Разом чотири роки, а у шлюбі були лише два дні», — розповіла Тетяна.
Військовий шлях Стаса розпочався ще у 18 років: 2019-го пройшов базову підготовку в Десні, наступного року служив за контрактом у Миколаєві. 13 грудня 2025-го добровільно вступив до 22-ї окремої механізованої бригади, де був оператором безпілотників у відділенні перехоплювачів БпЛА. Позивний «Фізрук» отримав через навчання на вчителя фізичної культури.
«Якщо не я, то хто піде? Я хочу, щоб жодна мама більше не оплакувала свого сина, дружина — чоловіка, а діти — тата», — пригадує слова чоловіка Тетяна.
За її словами, служба змінила Стаса, але зробила його ще життєрадіснішим. Уламки збитих цілей він зберігав як трофеї. Подружжя мріяло зіграти весілля, поїхати до Миколаєва та відпочити на морі всією родиною.
Востаннє Тетяна отримала повідомлення від чоловіка вранці 10 червня, коли він вирушав на нову позицію. Він написав, що дуже її кохає. Відповіді вже не було.
24-річний Стас Лабунець загинув 10 червня внаслідок авіаційного удару поблизу села Високе Богодухівського району Харківщини. Разом із ним загинув його найкращий друг. Поховали захисника 19 червня.
«Я хочу, щоб його пам'ятали усміхненим. Людиною, яка завжди була готова простягнути руку допомоги, підтримати, захистити, не пройти повз чужий біль», — зазначила Тетяна.
Нині триває збір підписів під петицією про присвоєння Стасу Лабунцю звання Героя України (посмертно).
