«На старість сирота»: історія загибелі майора з Кременчука в Іловайському котлі

Олексій Борищак, уродженець Кременчука, воював у складі 93-ї окремої механізованої бригади. Навесні 2014-го його підрозділ відправили на Луганщину охороняти українсько-російський кордон.

«Місцеве населення і під потяг лягало, і все на світі. Загалом, насилу вони таки дібралися до того кордону», — згадує мати загиблого Людмила Борищак.

У серпні того ж року частину перекинули під Іловайськ. 28 серпня Олексій востаннє подзвонив матері. Розмова була короткою — через поганий зв'язок на дачі. Син лише встиг сказати, що їм обіцяють «зелений коридор» і що він «ближче додому».

29 серпня 2014-го російські війська розстріляли українські колони під час виходу з оточення. Майор Борищак загинув біля села Побєда. Посмертно йому присвоїли звання підполковника.

«Це був просто жах. Я розуміла, що залишаюся сама, розумієте? І заради чого? От і все», — каже Людмила Борищак.

Жінка зізнається: в дитинстві вона теж втратила батьків, тому мріяла, що матиме власну сім'ю. Тепер, каже, «у дитинстві сирота і на старість сирота».

На честь Олексія Борищака в Кременчуці перейменували одну з вулиць.