«Цукровий Медічі» Києва: як Іван Терещенко збирав мистецтво і підтримував художників

Іван Терещенко народився в родині підприємців, які створили одну з найбільших цукрових імперій Російської імперії. Статки дозволили йому займатися тим, що для більшості людей XIX століття було недосяжним — професійно колекціонувати мистецтво.

Після переїзду родини до Києва він почав збирати власне зібрання. У 1880–1890-х роках Терещенко став одним із найвпливовіших київських колекціонерів і фактично конкурував із московським збирачем Павлом Третьяковим.

Картини він купував не лише для оздоблення власного будинку. Терещенко мав тонкий смак, спілкувався з художниками й придбавав роботи прямо в майстернях або на аукціонах. У його колекції були твори Віктора Васнєцова та інших відомих митців. Окреме місце займали роботи Тараса Шевченка — значне зібрання малюнків та акварелей.

Однією з найвідоміших покупок стала картина Михайла Врубеля «Дівчина на тлі персидського килима». Художник довго не міг її продати, а Терещенко придбав полотно за 300 рублів. Нині ця робота — один із відомих творів у колекції Київської картинної галереї.

Та найбільший внесок Терещенка — не лише картини. Понад 25 років він підтримував Київську рисувальну школу Миколи Мурашка, один із найважливіших мистецьких освітніх осередків тодішнього Києва. За даними Музею історії Десятинної церкви, у 1875–1900 роках родина Терещенків витратила на утримання школи 150 тисяч карбованців. Завдяки цьому в місті формувалося професійне мистецьке середовище, з якого вийшли художники нового покоління.

Терещенко хотів, щоб Київ мав власний потужний мистецький центр і художню школу європейського рівня. За свідченнями, він мріяв стати для Києва тим, ким Павло Третьяков був для Москви, і навіть планував передати своє зібрання майбутньому художньому училищу. Здійснити задум повністю не вдалося: Терещенко помер у Каннах у 1903 році у віці лише 48 років.

Доля спадщини виявилася трагічною. Під час революційних подій і встановлення більшовицької влади колекція значною мірою розпорошилася. Частину творів у 1915 році вивезли до Петрограда. У 1918 році понад 50 картин і більш як 5 тисяч малюнків опинилися в Державному російському музеї. Іншу частину київського зібрання пограбували більшовики. Значна частина спадщини й досі залишається за межами України.

Терещенка називають «цукровим Медічі»: він купував мистецтво, підтримував художників, фінансував освіту й допомагав створювати культурну інфраструктуру Києва. Його історія показує, як приватні гроші можуть працювати на культуру — не лише прикрашаючи чиюсь оселю, а й формуючи середовище, у якому українське мистецтво могло розвиватися.