Палац Браницьких у Любомлі: від 200 метрів розкоші до 40 метрів спортшколи

Нові світлини вцілілої частини палацу Браницьких у Любомлі з'явилися в мережі. Це пам'ятка архітектури державного значення, яка свого часу вважалася однією з найпишніших магнатських резиденцій Волині. Від усього комплексу XVIII століття зберігся тільки південний флігель, у якому нині працює дитячо-юнацька спортивна школа.

Історія цього місця почалася 1768 року, коли польський король Станіслав Август Понятовський подарував Любомльщину великому коронному гетьману Францішеку Ксаверію Браницькому. За переказами, так монарх віддячив магнату за порятунок під час сейму. У 1781–1782 роках граф розібрав старий дерев'яний замок і звів поруч величний комплекс: чотири корпуси, галерею із зимовим садом, бальний зал і парк із кам'яним муром. Фасад виходив на ринкову площу, утворюючи історичну вісь: палац – замчище – ринок.

Невдовзі Браницький одружився з Олександрою Енгельгардт, племінницею князя Потьомкіна. Дружина не надто полюбляла Любомль, тож граф збудував для неї маєток у Білій Церкві з парком «Олександрія», а любомльська резиденція лишилася для прийому гостей і полювання.

Палац пережив повстання Костюшка 1794 року. Браницький не підтримав повстанців, його визнали зрадником і тримали під домашнім арештом у власному маєтку. Згодом він виїхав на Київщину, а Любомль залишався родинним гніздом. Онук гетьмана Ксаверій Браницький-молодший підтримував антицарську діяльність, тож 1849 року російська імперія конфіскувала маєток.

За легендою, перед конфіскацією власник дозволив місцевим забрати з палацу все, що вони захочуть. Люди три дні виносили меблі та оздоблення. Наприкінці XIX століття маєток придбала родичка Тургенєва, яка взяла прізвище Каппіоні, і родина жила тут до вересня 1939-го.

Радянська влада розмістила в палаці прикордонний загін. Військові, «осучаснюючи» будівлю, зруйнували гідроізоляцію — підвальний поверх затопило. А після війни місцеві жителі розібрали головний корпус і галереї на цеглу. Так від 200 метрів краси вцілів лише 40-метровий флігель.

У радянські часи тут були училище та російська школа. Після незалежності історики пропонували створити краєзнавчий музей, але не склалося. Тепер у будівлі з тосканським портиком і рисами раннього класицизму займаються діти. Це єдине, що нагадує про колишню велич резиденції одного з найвпливовіших магнатів Речі Посполитої.