Печеру Ласко знайшли випадково: як підлітки відкрили галерею первісного мистецтва

Печера Ласко, розташована на південному заході Франції, вважається однією з найвідоміших пам'яток доісторичного мистецтва. Її виявили випадково: 12 вересня 1940 року 18-річний Марсель Равіда гуляв із собакою поблизу пагорба Ласко. За його розповіддю, пес натрапив на отвір, який залишило вирване з корінням дерево. Згодом юнак повернувся туди разом із друзями — Жаком Марсалем, Жоржем Аньєлем і Симоном Коенка.

Хлопці розширили лаз і спустилися всередину. За офіційною версією французького Міністерства культури, саме тоді вони побачили перші зображення в секторі, який нині називають осьовим проходом. Наступного дня дослідники-аматори спустилися у шахту й натрапили на один із найвідоміших малюнків — падаючу людину поряд із бізоном та носорогом. Про знахідку підлітки розповіли вчителеві Леону Лавалю, який спустився до печери 18 вересня. Невдовзі пам'ятку оглянув дослідник первісного мистецтва Анрі Брейль — один із перших учених, хто почав її професійне вивчення.

Наукова робота стартувала майже одразу. Уже восени 1940 року Фернан Віндельс зробив першу масштабну фотозйомку, а Моріс Тоан почав замальовувати зображення. У 1948 році печеру пристосували для відвідувачів, а наступного року розпочалися перші систематичні розкопки. Важливим етапом стали дослідження Андре Глорі у 1950–1960-х роках: він зафіксував близько 286 фігур у пасажі та 87 — у вузькому «котячому лазі» завдовжки 20 метрів. В апсиді дослідник працював із комплексом приблизно з 600 фігур, для чого довелося встановлювати риштування.

На підлозі та виступах скелі археологи знайшли чимало артефактів часів палеоліту. Серед них — 16 мушель, частина з отворами, які, ймовірно, слугували прикрасами. Їхнє походження із західної частини Франції вказує на подорожі або обмін предметами на значні відстані. Також виявили кам'яні знаряддя, кістяні вироби, 23 кам'яні та сланцеві пластини зі слідами пігментів і спеціальні інструменти для подрібнення фарб. Окремо знайшли понад сотню світильників, зокрема один із червоного пісковику в районі шахти.

Загалом у печері нараховують приблизно 2 тисячі малюнків — фігури тварин, людські зображення та абстрактні знаки. Найвідоміші образи — коні, бики й олені, а особливе місце займають величезні тури, дикі бики, які давно вимерли. Художники використовували мінеральні пігменти, зокрема сполуки заліза та марганцю, а також вугілля; фарбу наносили пензлями, тампонами або розпилювали, окремі зображення гравіювали по вапняку.

Вік малюнків досі викликає дискусії. Ранні радіовуглецеві аналізи вказували приблизно на 19 тисяч років тому, пізніші дослідження окремих матеріалів давали старші результати — близько 23–22 тисяч років тому. Аналіз останків, знайдених у печері, свідчить про перебування людей приблизно 21,5–21 тисячу років тому. Втім, це не означає, що всі зображення створили саме тоді, тож сучасні дослідники обережно ставляться до спроб назвати одну точну дату для всього комплексу.

Після відкриття Ласко стала туристичною сенсацією, і у 1948 році її відкрили для відвідувачів. Проте велика кількість людей порушила мікроклімат: дихання підвищувало концентрацію вуглекислого газу, змінювалися температура й вологість, а разом із відвідувачами всередину потрапляли мікроорганізми. На стінах з'явилися водорості та мінеральні відкладення, які загрожували зображенням. У 1963 році французька влада остаточно закрила оригінальну печеру для туристів, але наукова робота продовжилася.

Щоб показати композиції без шкоди для оригіналу, створили копії. Першою стала Ласко II, відкрита 1983 року неподалік від справжньої печери. У 2016 році запрацював Ласко IV — Міжнародний центр печерного мистецтва, який відтворює печеру практично повністю та поєднує традиційні методи факсиміле із сучасним цифровим 3D-скануванням.

Печера, знайдена чотирма підлітками 12 вересня 1940 року, і нині залишається закритою для звичайних відвідувань. Її малюнки продовжують досліджувати, а сучасні копії дають змогу побачити те, що оригінал уже не може показати широкій публіці.