Радянська шкільна форма дівчаток: чому вона скидалася на уніформу покоївок

Багато хто вважає, що шкільна форма — винахід радянської влади, але це не зовсім так. Ще в середині XIX століття гімназисти зобов'язані були носити мундири, які від військових відрізнялися лише кольором тканини, формою гудзиків та емблемами. Вихованки інститутів шляхетних дівчат також мали суворо регламентований одяг: прості сукні, які доповнювалися фартухами — темними для буднів і білими для свят.

У 1948 році радянська влада вирішила повернутися до цього зразка. Після війни потрібно було підкреслити загальну рівність, тому школярів одягли в однаковий одяг. Форма майже не відрізнялася від гімназійної: ті ж комірці, манжети та фартухи для дівчаток, суворі курточки для хлопчиків. Лише в 1960-ті роки чоловічий костюм дещо демократизували — скасували кашкети з кокардами та масивні пряжки на поясах.

Проте зовнішній вигляд хлопчачої форми все одно нагадував про підготовку до служіння вітчизні. А от дівчаткам доводилося нелегко: білі манжети й комірці потрібно було щотижня знімати, прати, відпарювати та пришивати назад. Чорний фартух для буднів хоч і виглядав не надто ефектно, але захищав сукню від чорнильних плям. На свята, як-от лінійка 1 вересня, одягали білий мереживний фартушок.

Якщо подивитися на цей одяг сьогодні, він справді нагадує уніформу покоївок: та сама охайність, стриманість, темне плаття з білим фартухом. Швидше за все, так дівчаток з дитинства привчали до думки про охайність і формували звичку стежити за своїм зовнішнім виглядом. Покоївки ж були акуратними, працьовитими, але непомітними. Такими самими скромними господинями й виховували радянських школярок, майбутніх берегинь домашнього вогнища.