«Дерево під фарбу ховати — це гріх»: столяр із Сохачів про свої вироби
Ігор Литвиненко з села Сохачі на Чернігівщині вже понад 40 років працює з деревом. У власній майстерні в старій хаті він створює меблі, вулики та навіть вироби з корчів.
Столяр Ігор Литвиненко з села Сохачі, що на Чернігівщині, з деревом працює ще зі шкільних років. Свою майстерню він обладнав у старій хаті, де тримає пів десятка станків, частину з яких переробив власноруч.
Майстер каже, що з дерева може зробити майже все: двері, вікна, вулики, кухонні набори, стінки. Єдине, за що не береться, — різьблення, бо воно забирає надто багато часу.
Свої роботи Ігор обробляє тільки морилками та лаками. «Дерево ховати під фарбу — це гріх. Під фарбу можна ховати асфальт, цемент — нема краси. А в дереві краса: кожна ямка, кожна дірочка, кожна структура, пеньочок, сучечок — оце все красота», — пояснює він.
У майстерні, окрім дощок, чоловік тримає різні корчі. Їх збирає для творчих проєктів: з одного боку корч може нагадувати звіра, а якщо трохи підрізати — вийде справжній крокодил.
Окрема пристрасть Ігоря — рамки для фотографій. Одну з них він зробив для світлини з щукою, яка випадково потрапила в кадр, коли він фотографував лілію.
Дерево, за словами майстра, живе і навіть може «лаятися»: якщо працюєш неправильно, воно заганяє занозу. Тому він працює без рукавиць, щоб відчувати матеріал.
Столярною справою Ігор захопився ще у 8-му класі, і з того часу це його життя. Його батько був токарем, брат — штукатуром, а він обрав дерево. Каже, що через це навіть розлучився: дружина вважала, що він більше любить роботу, ніж її.
Більшість виробів майстра купують односельці. Також він віддає свої роботи на благодійні ярмарки та лотереї, які проводять у селі для допомоги військовим.
Мрія Ігоря — збудувати столярний цех на сто робочих місць. «Ну, не сто, дев'яносто дев'ять точно», — жартує він.
