Равликові мушлі з Квінсленда розповіли про давні циклони

Дослідники зі Школи навколишнього середовища Університету Квінсленда вивчали мушлі равликів виду Figuladra bayensis, зібрані в національному парку Коулстоун-Лейкс на південному сході штату Квінсленд. Виявилося, що кільця росту на мушлях працюють як своєрідні природні капсули часу — вони зберігають інформацію про погодні умови, за яких жив молюск.

Керівник проєкту доктор Ніколас Паттон розповів, що команда брала мікроскопічні зразки мушлі з кроком в один міліметр. Це дало змогу визначити і вік молюска, і те, якою була погода протягом його життя. Для датування окремих смуг росту застосували високоточний радіовуглецевий аналіз. У тканинах мушлі зафіксували підвищений рівень радіовуглецю, який залишився в атмосфері після ядерних випробувань в Австралії у 1960-х роках. Завдяки цьому встановили, що равлик прожив близько 4,5 року.

Далі вчені проаналізували стабільні ізотопи кисню та вуглецю в різних шарах росту. Це дало дані про кількість опадів у регіоні за весь час життя молюска. Спочатку дослідники припускали, що мушля найшвидше росла в роки з підвищеною кількістю опадів, адже тоді равлик мав більше їжі. Але результат виявився іншим.

Ріст молюска не був рівномірним: активні фази чергувалися з повною зупинкою. Почесний професор Джеймі Шульмейстер пояснив, що равлик реагував не на загальний річний рівень вологості, а на короткочасні екстремальні зливи. Коли дані зіставили з метеорологічними архівами, побачили: періоди інтенсивного росту мушлі збігаються з роками, коли парком проходили руйнівні тропічні циклони «Марсія» та «Деббі». Саме вони принесли рекордну кількість опадів до Коулстоун-Лейкс.

Це відкриття важливе для палеокліматології. Воно показує, що мушлі наземних равликів можна використовувати для відтворення траєкторій та інтенсивності екстремальних погодних явищ у ті часи, коли метеоспостережень ще не було.

Наступний крок дослідників — перевірити й розширити метод. Якщо вдасться знайти подібні збережені мушлі в різних шарах осадових порід, дані окремих зразків можна буде об'єднати. Це дозволить зазирнути в давніші епохи та скласти цілісну картину кліматичних коливань.