Ровесниця Незалежності з Тернопільщини продовжує справу батьків і розвиває фермерство

Іванна Шупенюк народилася 1991 року — у рік, коли Україна здобула незалежність. Коли їй було чотири, батько почав вирощувати сад, з якого згодом виросло родинне господарство. Тепер у родини близько 20 гектарів саду та приблизно 50 гектарів орної землі.

З дитинства Іванна допомагала батькам і вже тоді знала, що продовжить їхню справу. Після школи вона вступила до Уманського університету садівництва, здобула фах агронома й повернулася в рідне село.

«Коли навчалася, все-таки були наміри піти по захисту, менеджером, але коли рік попрацювала, я остаточно вирішила, що маю залишитися в своєму селі, розвивати батьківський бізнес і продовжувати нашу сімейну історію», — розповідає фермерка.

У господарстві кожен має свою роль: батько відповідає за техніку, мама — за продажі, а Іванна доглядає за деревами. Вона підбирає підщепи та саджанці, організовує роботу в саду, навчає працівників обрізки та інших операцій.

Найбільшим випробуванням для бізнесу стала повномасштабна війна. «З першого дня війни ми з сім'єю вирішили, що я жодного дня не буду за кордоном, не буду тікати, боятися. Я буду до останнього дня залишатися на своїй землі, в своєму господарстві, зі своїми людьми», — каже Іванна.

Чимало її друзів і знайомих нині на передовій. Зокрема, з першого дня повномасштабного вторгнення воює син її працівниці. Його підрозділу Іванна регулярно передає допомогу. «Часто воїни звертаються, їм потрібно кошти на машини, на різні електростанції. І ми допомагаємо адресно на цю бригаду», — зазначає вона.

Найбільшою цінністю України фермерка вважає людей і родючі чорноземи. «За кожен клаптик, за кожен сантиметр землі наші хлопці віддають життя, стоять на варті і боронять нашу українську землю. В цей час земля є ще ціннішою для всіх нас», — додає Іванна.

Попри війну, вона вірить у перемогу й намагається планувати роботу. Її хобі — верхова їзда, якою мріяла займатися з дитинства. «Коли я виїжджаю в сад чи в поле, я відчуваю цю свободу, ці простори, ці поля, коли світить сонце, оце відчуття радості, незалежності, коли хочеться жити і розвиватися в своїй країні», — ділиться враженнями ровесниця Незалежності.