Історія жінки з Донеччини, яка перемогла рак і вижила під обстрілами, — у музеї

Юлія Лякішева з Костянтинівки, попри невтішний прогноз лікарів, повернулася додому, одужала від онкозахворювання, пережила обстріл і зараз живе на Полтавщині. Її історія увійшла до музею «Голоси Мирних».
Коли лікарі сказали, що Юлії Лякішевій залишилося кілька місяців, вона попросила рідних відвезти її додому, у Костянтинівку. Жінка народилася і все життя прожила в цьому місті на Донеччині, тож вирішила боротися там, де почувається своєю.
До повномасштабної війни Юлія пережила клінічну смерть: у чотири роки її збив мотоцикліст. Після того мала проблеми зі здоров'ям. Коли почалося вторгнення, вона разом із мамою і сестрою переїхала до Києва. Там їй діагностували рак. Стан погіршувався: жінка важила лише 38 кілограмів і майже не могла ходити.
Сестра Олена Тютюник розповіла, що лікарі радили або хоспіс, або забирати додому. Родина вирішила виконати бажання Юлії та повернутися до Костянтинівки. Вдома жінці полегшало: вона почала потроху вставати, їсти, набирати вагу.
«Не дарма кажуть, що вдома і стіни лікують. Я приїхала додому – два чи три місяці лежала. Потім почала трішки ходити, немов черепашка – туди і назад. Саме вдома я почала одужувати. А через чотири місяці я сіла навіть на велосипед! Зараз 2026 рік, і я досі живу», – поділилася Юлія.
Пізніше в Костянтинівці вона зі знайомим потрапила під обстріл. Чоловік загинув, а Юлія дістала контузію та поранення руки й ноги, але змогла самостійно дістатися до військових. Після цього рука майже не рухалася: кістка не зросталася навіть після операції з фіксатором. Фонд Ріната Ахметова надав їй імплант для остеосинтезу ліктьової кістки та медикаменти. Зараз жінка проходить відновлення і поступово повертає рухливість руки.
«Я така щаслива, що Фонд мені допоміг, що руку врятували. Я дуже переживала, що вона в мене не розробиться. А все прижилося і є прогрес», – каже Юлія.
Тепер жінка з родиною живе в Полтавській області. У їхньому домі – 12 людей, серед яких земляки, яким нема куди подітися.
«Я хочу, щоб усюди була любов, був мир, щоб менше людей було злих», – говорить мама Юлії Любов Миколаївна.
Історія Юлії увійшла до колекції музею «Голоси Мирних», яка налічує понад 145 тисяч свідчень про війну.
Читайте також
Ще в розділі «Безпека»
- Нацгвардієць з Полтавщини повернувся у стрій після важкого поранення
- У Полтавському районі дрони влучили в АЗС, завод і будинок
- Від ДУК до офіцера: історія розвідника з 128 бригади
- Безпілотники вдарили по АЗС і заводу на Полтавщині: що відомо
- Прикордонник з Прикарпаття: від Бахмута до оператора БПЛА на Краковці






