Понад 400 бойових вильотів: історія льотчика «Пахи» з франківської 114 бригади

Історія цього пілота почалася ще задовго до великої війни. У тринадцять років він мріяв про мотоцикл, але батько запропонував інший шлях: «Хочеш швидкість — підеш в аероклуб». Саме з аероклубу все й закрутилося: навчання, а далі — два десятки років служби у військовій авіації.

У 2010 році він завершив службу. Потім було дванадцять років цивільного життя, коли польоти здавалися чимось із минулого. Усе змінилося 24 лютого 2022 року. Паха зустрів свого друга, льотчика Станіслава. Перші дні війни, перші повітряні бої, виводи літаків з-під удару — і він зрозумів, що має повертатися в стрій.

Повернення до польотів після тривалої перерви було непростим. «Перші польоти давалися важко. Іноді здавалося, що все забув. Але поступово відновив навички», — розповідає військовий.

Далі почалися бойові вильоти. Сьогодні для Пахи МіГ-29 — не просто винищувач. «Це універсальна бойова машина, яка може вражати цілі і в небі, і на землі. Наші фахівці адаптували МіГ-29 для застосування широкого спектру західного озброєння. Колись це важко було б навіть уявити. А сьогодні ми уражаємо цілі на землі високоточними бомбами», — наголошує льотчик.

За час повномасштабної війни він виконав сотні бойових вильотів. Під час одного з них Паха з ювелірною точністю уразив ворожий пункт управління безпілотниками на Тендрівській косі. Через це велика кількість ворожих БпЛА в Одеській, Миколаївській та Запорізькій областях втратила керованість і зв’язок з операторами. Для противника це означало втрату важливого елемента системи управління, для українських військових — збережені життя.

Були й моменти, коли небезпека була зовсім поруч. Одного разу під час повернення із завдання позаду його літака вибухнула ракета. Паха побачив вибух у дзеркалі.

Страх, за його словами, нікуди не зникає: «Він є. Але коли сідаєш у кабіну, вже думаєш тільки про роботу. Треба виконати завдання і повернутися». Після кожного польоту він телефонує додому.

На запитання, чому продовжує літати, відповідає коротко: «Поки не закінчу цю війну, нікуди не піду. Не до кінця війни — до перемоги».