«Вижити можна всюди»: історія одеситки, яка повернулася з США після чотирьох років еміграції

За даними Центру економічної стратегії, станом на початок 2026 року за межами України перебували 5,6 мільйона людей, які виїхали через війну. Більшість знайшла притулок у Європі, і лише приблизно 5% — у США.

Героїня цієї історії виїхала з Одеси 8 квітня 2022 року, на 45-й день повномасштабної війни. За її словами, поштовхом стали події в Бучі. «Запізнишся, запізнишся… і що робитимеш, якщо не зможеш їх врятувати?» — так вона описує свій тодішній стан. Порівнює себе з «щуром, що драпанув з корабля», і зізнається: почуття провини перед тими, хто залишився, супроводжувало її всі ці роки.

Перший рік у чужій країні вона називає періодом адаптації, який триває близько дев'яти місяців. Серед деталей того часу — чорне худі, яке не знімала два місяці, анкети про психічне здоров'я в медзакладах, у яких усюди писала «ні», і страх, що запис про проблеми з головою залишиться назавжди. «Махаємо і усміхаємося, як пінгвіни в мультику «Мадагаскар»», — описує вона цей період.

Нью-Йорк, за її розповіддю, зустрів родину районом Флетбуш у Брукліні. Вона порівнює його з одеською Молдаванкою і згадує, як місцевий дідусь на стільчику привітав їх словами «О, маммі, з приїздом, а ти сьогодні вже краще виглядаєш!». За роки в США вона відкрила декораторський бізнес, підписала контракт із літературною агенцією і написала два романи.

Утім, легально залишитися не вдалося. Візовий офіцер під номером ХМ0205 відмовив і у візі, і в продовженні підтримки за програмою захисту українців у США — а отже, і в праві легально працювати. За її словами, з приходом Трампа українців із США виштовхують: документів для легального перебування більше немає, тож доводиться виїжджати самому, не чекаючи депортації.

Після повернення до Одеси, за її зізнанням, вона вперше за чотири роки спала, як у дитинстві, і виття тривог та будинок, що здригається від вибухів, її не розбудили. «Вижити можна всюди, але ти більше нікуди не поїдеш», — підсумовує вона.