Спалена Настаська: як кохання галицького князя обернулося трагедією у Галичі

Князь Ярослав Осмомисл був одружений з Ольгою Юріївною, дочкою київського князя Юрія Долгорукого. Шлюб укладали з політичних міркувань, та згодом у житті князя з'явилася Настаська з роду Чагрів. Літопис не уточнює, коли саме почалися їхні стосунки, але відомо: Настаська народила Ярославу сина Олега, якого джерела називають Олегом Настасічем.

Прив'язаність князя до Настаськи була такою, що він фактично залишив законну дружину. Ольга разом із сином Володимиром зрештою втекла до Польщі.

У 1171 році ситуація в Галичі різко загострилася. Бояри виступили проти оточення Настаськи, а людей із роду Чагрів почали переслідувати. Ярослава Осмомисла, за літописом, схопили. Тоді ж його син Володимир отримав звістку від Святополка із Галича: «Отця твойого ми схопили єсми і приятелів його, Чагрових людей, побили. А ось твій ворог – Настаська».

Далі події стали ще жорстокішими: галичани розклали вогонь і спалили Настаську, а її сина Олега відправили у вигнання. Самого Ярослава змусили присягнути, що він житиме зі своєю законною дружиною Ольгою.

У популярних переказах Настаську називають чаклункою, яка нібито причарувала князя. Проте в самому літописному описі немає прямої вказівки, що її стратили саме за чаклунство. Деякі історики та краєзнавці пов'язують спалення з обвинуваченнями у відьомстві, але це вже інтерпретація подій. Літопис лише фіксує, що галичани спалили Настаську після заколоту та змусили Ярослава повернутися до Ольги.

Попри трагедію, Настаська залишилася важливою фігурою в історії князя. Перед смертю Ярослав заповів Галич своєму синові Олегу, якого мав від Настаськи, називаючи його «Настасьчичем». Після смерті Осмомисла бояри не виконали його волю: Олега вигнали з Галича, а князівський престол отримав законний син Ярослава Володимир.