Ветеран з Рогатина грає у національній збірній України з ампфутболу

Десять років служби в поліції, робота за кордоном, а весною 2022-го — добровільне рішення стати на захист країни. Ярослав Качмар, уродженець Бабухова, нині мешкає в Лучинцях на Рогатинщині. Військовий шлях розпочав у Рогатині, навчаючи новобранців, згодом три місяці виконував завдання у складі 24-ї окремої механізованої бригади під Бахмутом. Пізніше отримав призначення до 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.

На Харківщині Ярослав став командиром стрілецького відділення. Перший нічний вихід на нові позиції закінчився трагедією — чоловік наступив на вибуховий пристрій. Ймовірно, це була міна «Пелюстка». Евакуація, кілька лікарень і найважче рішення — ампутація ноги. «Прийняти рішення про ампутацію було найважче. Без моєї згоди зробити цього не могли. Вибір був таким: або ампутація, або залишити все як є, але це означало б нескінченні операції», — згадує Ярослав.

Після операції чоловіка перевели до реабілітаційного центру «Галичина» у Великому Любені. Саме там він познайомився із Сергієм Зиковим, який запропонував спробувати ампфутбол. Спочатку Ярослав не вірив, що зможе грати без ноги, але після першого тренування вже не пропускав жодного. Згодом увійшов до складу національної збірної України з ампфутболу.

Протезування проходив у центрі Superhumans, а влітку 2024 року отримав сучасний протез у Німеччині за програмою Фонду Кличка та Life Bridge Ukraine. У січні 2025-го через непридатність до служби звільнився зі Збройних сил.

Опора для Ярослава — родина. Дружина постійно повторювала: «Треба ходити, працювати, не сидіти на місці. Ти не інвалід!» Вона ж підтримала його в найважчі моменти. Тепер ветеран тренує дітей у Рогатині, в громадській організації «Крила надії», та мріє після війни зустрітися з побратимами. Тим, хто проходить реабілітацію, радить: «Усе у ваших руках. Як ви себе налаштуєте, так і житимете далі. Треба вставати й брати своє».