Волинський кінолог втратив напарника Таміра після восьми років служби

Прикордонник Іван Срібний із Волині майже вісім років служив разом зі службовим псом Таміром. Нині Тамір помер після тяжкої хвороби, а сам Іван проходить реабілітацію.
Історія прикордонника Івана Срібного та його чотирилапого напарника Таміра — про те, як довіра між людиною і собакою допомагає на службі. Про це розповіли на сторінці 6-го прикордонного Волинського загону.
Іван прийшов на службу у 2019 році, коли йому було 19. Тоді він навчався на ветеринара і вирішив спробувати себе в кінології. Після підготовки та практики у Волинському прикордонному загоні він почав службу, де й познайомився з Таміром — шестимісячною вівчаркою, яка спершу лякалася гучних звуків, транспорту й незнайомих людей.
«Перші три місяці ми працювали над простими командами та довірою. Лише потім перейшли до складніших завдань. За сім-вісім місяців Тамір став одним із найкращих службових собак підрозділу», — згадує Іван.
Разом вони виходили в патрулі та реагували на спроби порушення кордону. Під час одного з нічних патрулювань Тамір раптом насторожився — на вказаному ним місці Іван знайшов сховані човен і велику партію тютюнових виробів. Пес міг узяти слід навіть через 16–20 годин.
У 2021 році Іван із Таміром пройшли Хрещатиком під час параду до Дня Незалежності України. Згодом кінолог переміг на змаганнях свого загону і представляв підрозділ на чемпіонаті Західного регіонального управління ДПСУ.
Після початку повномасштабного вторгнення Іван просив направлення на схід. Його досвід був потрібен у підрозділі, тож він продовжив службу на кордоні — зокрема два місяці виконував завдання на ділянці кордону з Білоруссю.
Згодом далася взнаки давня травма коліна. Приблизно в той самий час Іван пережив важку втрату: після тяжкої хвороби помер Тамір. Разом вони прослужили майже вісім років.
Зараз прикордонник проходить реабілітацію у відомчому санаторії ДПСУ. Там поруч із ним щодня з'являється новий чотирилапий приятель — місцевий пес на ім'я Вовк.
«Попереду ще тривале відновлення. Але найбільше хочу повернутися до побратимів і продовжити службу», — говорить Іван.
Читайте також
Ще в розділі «Громада»
- Історія полтавця Єгора Дирди: після поранення зберіг ногу і повернувся у футбол
- Як змінювалися назви вулиць України: від Леніна до героїв війни
- «Мандрівник у часі» прогнозує смертельну пандемію у 2061 році
- Фермер з Волині 10 років вирощує фундук: від 40 кущів до 500
- У Кременчуці можуть з’явитися крематорій для тварин




