На Афоні знайшли 200 старовинних книжок із козацького скиту Чорний Вир

Книги колись належали бібліотеці українського козацького скиту Чорний Вир на Афоні. Сам скит уже давно стоїть пусткою, але його зібрання збереглося — щоправда, в іншому монастирі. Як саме воно туди потрапило, точно не відомо. Сергій Шумило припускає, що це сталося після 1821 року, коли на Афоні перебували турецькі війська, які придушували Грецьку визвольну революцію. Тоді частина монахів, серед яких були й колишні козаки, змушена була залишити Святу Гору — імовірно, бібліотеку перенесли, аби врятувати книги.

"Зараз досліджую три раніше невідомі примірники знаменитої Острозької Біблії, знайдені в закритому книгосховищі одного з монастирів на Афоні", — розповів дослідник.

Особливу цінність для історика становлять не лише самі стародруки, а й рукописні записи на їхніх сторінках — маргіналії: коментарі, помітки та дарчі написи. Саме вони можуть містити відомості, яких немає в жодному іншому джерелі.

Одна з таких знахідок стосується Івана Вишенського та Василя Суразького. Іван Франко свого часу припустив, що вони були друзями, проте це твердження критикували — зокрема мовознавець та історик Агатангел Кримський, адже документальних підтверджень тоді не було. Під час роботи з книгою, виданою в Острозі 1595 року, Шумило натрапив на дарчий напис Василя Суразького, який передавав її Івану Вишенському на Афон.

"Доказом його правоти [Івана Франка] є дарчий напис на книзі, виданій у 1595 році в Острозі", — пояснив дослідник. За його словами, ця книга згодом потрапила до бібліотеки Чорного Виру й дійшла до наших днів. На її полях виявили й автограф Василя Суразького — раніше вважалося, що жодного оригінального його автографа не збереглося.

"З таких окремих фактів минулого, як з пазлів, формується об'єктивне уявлення про здавалося б забуту історію української культури часів козаччини", — зазначив Шумило.

Сам Чорний Вир виник на Афоні у 1740-х роках завдяки ієросхимонаху Григорію Голубу. До постригу він був військовим і служив бунчуковим товаришем у Ніжинському козацькому полку. Після походу до Персії Голуб залишив службу, продав маєток і скляний завод, прийняв чернецтво та вирушив на Афон. Монахами скиту стали переважно запорозькі козаки, а в паломницьких нотатках XVIII століття його називали "Духовним Запоріжжям". Шумило також знайшов документи про фінансову підтримку Чорного Виру кошовим отаманом Запорозької Січі Петром Калнишевським.

Робота з такими книгами на Афоні має свої особливості. Спершу потрібен дозвіл керівництва монастиря на доступ до книгосховища, а потім окремий — на фотографування. Архів відкриває монах, який має й інші обов'язки, тож на дослідження часто лишається лише кілька годин на день.

"Коли приїздиш на Афон, живеш в невеличкій келії за монастирським розпорядком. Харчуєшся разом з ченцями, їси те, що й вони", — розповів Шумило про свій побут на Святій Горі. За його словами, богослужіння можуть починатися о першій ночі, а після ранкової трапези дослідник отримує кілька годин для роботи в архіві.

На Афоні зберігаються й інші пам'ятки, пов'язані з українською духовною та культурною історією. Серед них — келія Паїсія Величковського, який провів там близько десяти років. Нині вона напівзруйнована, але українська ініціативна група працює над її відновленням і планує створити там музей святого.