Кухар із Полтавщини став аеророзвідником і втратив ногу: історія бійця «Академіка»

Цивільний кухар Дмитро Накалюжний у перші дні повномасштабної війни добровільно пішов до ТЦК. До березня 2022 року він не мав військового досвіду, а рішення ухвалив, побачивши, як перші добровольці вирушають на Запорізький напрямок.

Після місячного вишколу його призначили кухарем у новосформованій 110-й бригаді. Згодом чоловік вирішив змінити профіль: пройшов курс у розвідувальній роті та опанував керування безпілотниками, щоб вести аеророзвідку й коригувати вогонь.

«Я зрозумів, що роблю замало для перемоги, це був надто малий вклад у процес. Ми свідомо розуміли, що можемо загинути чи дістати поранення, але тоді не було часу вагатися», — згадує Дмитро.

Наприкінці січня під час виконання завдання він вирішив супроводити побратима, який мав іти на позицію сам. У лісосмузі пролунав вибух. Боєць дістав важкі мінно-вибухові травми обох ніг, але самостійно наклав собі турнікет. Евакуації довелося чекати близько трьох годин. Його побратим загинув на місці.

Після стабілізаційного пункту пораненого доправили до Запоріжжя. Через велику втрату крові та ушкодження лікарям довелося ампутувати ліву ногу. У Вінниці Дмитро переніс ще п’ять операцій, щоб сформувати культю та загоїти рани. Через потребу в повторному втручанні протезування затягнулося, та нині він уже другий місяць опановує тимчасовий протез.

Первинне протезування зазвичай починають із тимчасового, навчально-тренувального протеза: це потрібно, щоб кукса сформувалася, а м’язи звикли до навантажень. Упродовж першого року об’єм кінцівки може суттєво зменшуватися. Лише після цього виготовляють постійний — біонічний або механічний.

За словами оборонця, відновлення ускладнюють фантомні болі та тривале звикання тіла до штучної кінцівки — воно може затягнутися на один-два роки. Попри це, Дмитро вже знову кермує автомобілем і самостійно пересувається містом. Водночас він наголошує на проблемі міської інфраструктури.

«Якщо в тебе немає ноги, постає дуже багато питань щодо комфорту пересування як містами, так і загалом закладами», — каже боєць.

Зараз він продовжує готуватися до встановлення постійного протеза. Справедливим миром для України Дмитро вважає не просто припинення вогню, а невідворотне й реальне покарання для всіх, хто розв’язав цю війну.