І
Історія ПолтавщиниМинуле і сьогодення краю
Знайти

11 років у сільській школі, тепер — майор ЗСУ: історія «Вчителя» з Миколаївщини

·381 слівредакція
11 років у сільській школі, тепер — майор ЗСУ: історія «Вчителя» з Миколаївщини

Юрій із Миколаївщини понад десять років викладав історію у сільській школі, а у 2021 році залишив учительську роботу й підписав контракт із ЗСУ. Сьогодні він майор із позивним «Вчитель».

У 2005 році Юрій вступив на історичний факультет Миколаївського державного університету імені Василя Сухомлинського. У 2006–2008 роках паралельно навчався на військовій кафедрі за спеціальністю командира аеромобільного взводу.

Після випуску у 2010 році за розподілом почав працювати у Ганнівській школі тодішнього Братського району. Там створив сім'ю, а загалом учителював 11 років.

Від 2014 року, після початку російської агресії, чоловіка регулярно залучали до військових зборів і перепідготовки. У 2021 році він вирішив залишити школу та перейти на військову службу. У жовтні того ж року підписав контракт і обрав 40-ву окрему артилерійську бригаду імені Великого князя Вітовта. За кілька місяців підрозділ перебував на Харківщині, де й зустрів початок повномасштабного вторгнення.

«Підйом!» Чуємо вибухи, і командир нашого дивізіону оголошує, що почалася війна, що наш сусід на нас напав», — згадує Юрій.

У перші місяці великої війни він обіймав посаду заступника командира з морально-психологічного забезпечення. Багато його роботи було пов'язано зі спілкуванням із військовослужбовцями, серед яких було чимало молодих бійців із Миколаївщини.

За словами Юрія, шкільний досвід став у пригоді вже у війську. За віком деякі побратими могли бути його колишніми учнями, тож спільну мову знайти було легше.

«Мені з ними було легше, тому що я підійшов до цього як учитель. Скажу так: хлопці були для мене як учні, і мені було легше з ними спілкуватися», — розповідає він.

Під час служби він продовжив розповідати про історію України — формування державності, козацьку добу та історичних постатей. Окремою темою став Великий князь Вітовт, ім'я якого носить бригада. Такі розмови точилися й між бойовими завданнями — іноді просто біля багаття.

«Ми вже говорили не як учитель і учні, а вже як побратими», — каже військовий.

Нині Юрій продовжує службу у Збройних Силах України. Професія, якій він присвятив понад десятиліття до війська, залишилася частиною його життя і після зміни шкільного класу на військову службу.

Читайте також