Трамвай у Бузі, вибухи під Калинівкою та удар 14 липня: трагедії, які пам'ятає Вінниця

У травні 1938 року Вінниця пережила одну з найгучніших транспортних катастроф свого часу. Трамвай №13 ішов вулицею Леніна — нині це Соборна — і на спуску вагоновод не впорався зі швидкістю. Вагон зійшов з рейок і впав із мосту в Південний Буг. Тодішня преса назвала це «Трамвайною катастрофою».

Розслідування з'ясувало, що справа була не лише у діях вагоновода. Трамвайне управління випускало на маршрути несправні вагони, які значилися відремонтованими, а за кермо допускали людей без повних знань про роботу з вагонами. Загинули двоє вінничан. Керівництво управління та вагоновода притягнули до відповідальності.

У листопаді 1971 року трагедія сталася в небі над містом. Пасажирський АН-24 летів із Києва до Вінниці й заходив на посадку. Під час заходу на друге коло літак врізався в землю, вибухнув і загорівся. На борту були 43 пасажири та п'ятеро членів екіпажу — не вижив ніхто.

Масштаб того дня згодом описував тодішній директор вінницького аеропорту Віталій Коларж: «Поруч з палаючою машиною сидів хлопець — голова його безсило опустились на оголені груди — від сильного удару з нього зірвало весь одяг. Більшість пасажирів разом із відірваними кріслами лежали один на одному під палаючим крилом літака. Багато з них сильно обгоріли. “Навряд чи хто залишився живий”, — пам'ятаю, подумав». Точну причину катастрофи слідство так і не встановило.

У вересні 1973 року неподалік Козятина зіткнулися електропоїзд і вантажний потяг. Обидва рухалися на великій швидкості, і цю аварію вважають найбільшою залізничною катастрофою в історії області. Кількість загиблих досі викликає суперечки: у різних джерелах називають від кількох десятків до двох сотень жертв. Радянська влада чіткої причини не оприлюднила. Серед версій — помилка машиніста вантажного потяга, який нібито проїхав на червоне світло, та дії диспетчерки, яка могла направити два потяги назустріч одному.

Улітку 1984 року вінничани одного ранку побачили Південний Буг майже без води. Ще напередодні річка була повноводною, а вранці залишилися окремі калюжі. Хтось перелякався, хтось пішов збирати рибу чи гуляти оголеним дном. Причина виявилася техногенною: на Сабарівській ГЕС зламалося старе кріплення, яке тримало один із восьми щитів. З водосховища витекло близько двох мільйонів кубометрів води — приблизно як 15 кілометрів річки. Пробоїну закрили того ж дня, а рівень води поступово відновився. Винним визнали одного з майстрів.

На початку 2000-х у пам'яті містян залишилася серія вибухів у маршрутках: упродовж 2002–2003 років їх пролунало три. Загинули дві жінки, ще понад 20 людей дістали травми різного ступеня тяжкості. Правоохоронці відкрили справу за статтею про терористичний акт, але винних досі не притягнули до відповідальності.

У ніч на 26 вересня 2017 року Вінниччину сколихнули вибухи на 48-му арсеналі боєприпасів поблизу Калинівки. Спершу загорілися склади, вогонь дістався боєприпасів, і близько десятої вечора пролунав перший потужний вибух. Наслідки відчули навіть у Вінниці за 20 кілометрів: хиталися багатоповерхівки, люди серед ночі виходили з домівок. Було зруйновано 13 будинків, ще 1437 пошкоджено, постраждали три заклади охорони здоров'я, вісім закладів освіти та вісім адміністративних будівель. Тисячі мешканців тимчасово евакуювали. Попри масштаби руйнувань, людських жертв не було.

Найтрагічнішою подією новітньої історії міста став російський ракетний удар 14 липня 2022 року. Трьома ракетами «Калібр» військові РФ вдарили по цивільній інфраструктурі в центрі, зокрема в районі Будинку офіцерів, пошкодивши медичні та офісні приміщення. Загинули 29 цивільних людей, серед них діти. Сотні вінничан отримали поранення. Цей день залишився в пам'яті міста як один із найтяжчих наслідків повномасштабної російської агресії.