Історія бійця ТрО з позивним «Махно»: від передової до логістики для медиків

Віктор родом із села Великомихайлівка неподалік Гуляйполя на Дніпропетровщині, звідси й його бойове псевдо. Ще до повномасштабної війни він служив у ракетних військах, де військових готували діяти як піхота після виконання завдань. Цей досвід став у пригоді в лютому 2022-го, коли він разом із зятем Леонідом добровільно пішов захищати Україну.

За час служби «Махно» виконував завдання на різних ділянках фронту. Особливо важкими були бої на Запорізькому напрямку, де позиції постійно перебували під щільними артилерійськими та мінометними обстрілами. Під час одного з таких обстрілів був тяжко поранений командир взводу. Попри небезпеку, Віктор разом із побратимом виніс офіцера з-під вогню, але, на жаль, поранення виявилися смертельними.

Сам боєць не раз був за крок від загибелі. Одного разу його врятувала цегляна стіна, яка прийняла на себе удар під час мінометного обстрілу.

Після складної операції на серці та встановлення стента Віктор через стан здоров’я перейшов на іншу посаду. Нині він займається логістичним забезпеченням і створює умови для роботи бойових медиків, щоб вони могли швидше рятувати життя захисників. За сумлінну службу його нещодавно нагородили Зіркою командувача Сил територіальної оборони.

Попри можливість отримати офіцерське звання, 55-річний Віктор Петрович свідомо відмовився. «Командир має бути завжди взірцем для своїх підлеглих. Кристально чистим взірцем. А коли здоровʼя вже не дозволяє іти в ногу з підлеглими… я можу навчати, але бути тим першим номером вже важко», — пояснив він.

Найбільше захисник мріє про перемогу України та мирне життя з родиною, онуками й правнуками. Поки триває війна, він щодня виконує свою «маленьку справу», наближаючи спільну перемогу.