Рятувальник із Харкова, родом із Полтавщини, про 17 років служби та ціну незалежності

24 серпня 2026, 11:28 ·951 слівредакція

35-річний начальник пожежно-рятувальної частини Володимир Силенко — ровесник незалежної України. Половину життя він присвятив службі у ДСНС: гасить пожежі у прифронтовому Харкові, рятує людей після обстрілів і згадує рідну Полтавщину.

Володимир Силенко народився 1991 року в Миргородському районі на Полтавщині. У 2007–2008 роках, ще юнаком, він вирішив стати рятувальником, надихнувшись роботою пожежників. Згодом вступив до Національного університету цивільного захисту України в Харкові, а з 2009 року переїхав до цього міста.

Нині він очолює третю Державну пожежно-рятувальну частину Харкова. У його обов'язки входить не лише гасіння пожеж, а й координація колег на місцях влучань після російських ударів.

Перші два місяці повномасштабного вторгнення Володимир фактично жив на роботі. Разом із колегами він облаштував укриття в приміщенні, де раніше була виставка про побут пожежників. Там рятувальники ночували, їли, навчалися і звідти виїжджали на виклики. Під час нічних тривог після обстрілів усі піднімалися, одягали бронезахист і вирушали на чергування.

Найважчим у службі, зізнається рятувальник, є втрата колег. У його частині є стенд із фотографіями загиблих побратимів — тих, хто загинув після ракетного удару 15 червня, та інших. Серед них — Олександр Подольський, Бойко, Тіщенко, Деркач, Владислав Логінов, Володимир Матюшенко, Байдалінов, Артем Костиря, Герой України посмертно.

«Людським життям ми платимо ціну нашої незалежності», — каже Володимир.

Окрім ліквідації наслідків обстрілів, рятувальники виїжджають на побутові пожежі та перевірки сигналізацій. Через постійну загрозу FPV-дронів у центральних районах міста довелося встановлювати антидронові сітки. Головним правилом для особового складу є безпека: спершу знайти укриття, а вже потім працювати.

Є й радісні моменти. Володимир пригадує, як після обстрілу дитячого садка його підрозділ врятував 48 дітей — усі залишилися живі. Тоді він відчув, що рятувальники виконали свою місію.

Особиста гордість Володимира — донька, яка народилася 17 квітня 2018 року, у День пожежної охорони. Вдома родина спілкується українською, намагаючись уникати російських слів. Рятувальник зізнається: родом із Полтавщини, тож виріс на суржику, але зараз мова для нього — це «генетичний код, за який ми боремося».

Попри все, Володимир дивиться в майбутнє з оптимізмом: «Я думаю, що і у мене, й у нашої країни все ще попереду. У розквіті сил».