І
Історія ПолтавщиниМинуле і сьогодення краю
Знайти

«Яке це щастя, що я вдома»: історії черкащан, які повернулися з-за кордону

·2873 слівредакція
«Яке це щастя, що я вдома»: історії черкащан, які повернулися з-за кордону

До Дня Незалежності України розповідаємо історії п'ятьох черкащан, які свого часу виїхали за кордон, але зрештою повернулися додому. Кожен із них по-своєму пояснює, що для нього означає незалежність.

Світлана Литвак та її чоловік Олексій майже п'ять років жили в Канаді. Туди Світлана переїхала 2013-го до свого хлопця, який уже був за океаном. Пара планувала повернутися й розвивати в Україні кавову культуру. Перед остаточним поверненням вони об'їздили Латинську Америку, вивчаючи, як вирощують каву, а потім зупинилися в рідних Черкасах. Нині Олексій служить у війську, а Світлана веде їхній спільний кавовий бізнес.

Анастасія Михайлович у січні 2022-го поїхала на відпочинок у Таїланд. Повернутися мала 23 лютого, але захворіла на ковід. Через повномасштабне вторгнення дівчина залишилася за кордоном на пів року. Вдома її зустріли друзі з короваєм і плакатом тайською «Вітаємо вдома». «Це абсолютне щастя, що я вдома», — згадує Анастасія. Після повернення вона стала співорганізаторкою благодійних розпродажів «Garage Sale», які вже зібрали понад 2 мільйони гривень для війська.

Письменниця Тетяна Брукс переїхала на Аляску з чоловіком-американцем. Там уперше відчула, що таке залежність: навіть перефарбувати власний будинок вона не могла без дозволу. «Незалежність — збудувати своє, те, що ти хочеш сама, своїми силами й умовами», — каже Тетяна. У 2017-му вона повернулася в Україну, оселилася в Дахнівці, а після розлучення зробила татуювання з тризубом і написом «Вільна».

Олександр Линник до вторгнення працював на складі бренду «Zara» в Польщі. Повернувся 27 лютого 2022-го, щоб стати до лав ЗСУ. Воював на Київщині, згодом — у складі 3-ї ОШБр під Бахмутом, де втратив кінцівку. Переніс 17 операцій і протезування. «А поки ми в бою за незалежність України», — підсумовує ветеран.

Програмістка Дарина Бузовська з 18 років подорожувала світом, але завжди поверталася додому. 23 лютого 2022-го вона з чоловіком полетіла в Домініканську Республіку, а за кордоном дізналася про війну. Пара повернулася за пів року. «Незалежність — це можливість жити, вона — у простих речах: коли можеш розрахуватися своїми грошима, говорити українською», — каже Дарина. Нині родина живе в Івано-Франківську.

Читайте також