Кіт Гільза і служба у 211 бригаді: історія військового з Прикарпаття

Після університету Андрій вирішив присвятити себе військовій справі. Нині він — механік-водій 211 понтонно-мостової бригади, виконував завдання на Покровському та Краматорському напрямках. Отримавши поранення, чоловік не залишив службу, а після відновлення повернувся до лав ЗСУ.

Свою роботу Андрій пояснює просто: спершу техніку треба відремонтувати й обслугати, і лише потім сідати за кермо. Від справності машин залежить життя всього екіпажу, тож відповідальність тут величезна. Він наголошує: побратими на завданні розуміють одне одного майже без слів, і це результат справжньої командної роботи.

За час служби хлопці з бригади стали для Андрія друзями та братами. Вони довіряють одне одному, допомагають опановувати військову справу новачкам і завжди діють злагоджено. Андрій каже, що кожен викладається на повну, аби захистити Батьківщину.

Перший виїзд на фронт запам'ятався йому вибухами та артобстрілами — тоді було справді страшно. Згодом страх притупився, але звичка завжди тримати при собі бронежилет, каску та зброю лишилася. Війна не має вихідних, тож кожен має робити все можливе, щоб зупинити ворога.

Окрема історія — кіт Гільза. Андрій зустрів його на Сході й вирішив забрати з собою. Жартує, що в армії видають не лише одяг і харчі, а й домашніх улюбленців.

За відданість службі військовий отримав відзнаку Міністра оборони України «Захиснику України». Він пишається тим, що служить у 211 бригаді, і разом із побратимами щодня наближає перемогу.