Владислав Косюк з Полтавщини після втрати обох рук знову пише, готує та займається спортом

Владислав Косюк — ветеран російсько-української війни, який у квітні 2023 року дістав мінно-вибухову травму та втратив обидві руки. До поранення він служив сапером і виконував завдання на Миколаївському та Херсонському напрямках.

«Підірвалася міна ПОМ-2. Я пам'ятаю, що впав. Було таке відчуття, ніби лечу метрів 20 назад. Усе було сіре. Коли відкрив очі, побачив, що в мене на обох руках стирчать кістки», — пригадує ветеран.

Спочатку його доправили до лікарні в Бериславі, згодом — до Херсона, де зробили кілька операцій. Звідти гелікоптером перевезли до Одеси. «Я цього не пам'ятаю. Пам'ятаю якийсь гул. Прокинувся у військовому шпиталі в Одесі», — розповів Владислав.

Після поранення чоловік почав шукати способи знову виконувати звичні побутові справи — як із протезами, так і без них. «Багато чого можна робити без протезів. Але є речі, які можна зробити тільки з ними. За три роки багато чого перепробував, щоб визначити, як мені зручніше виконувати ті чи інші справи», — каже він.

Для різних занять він використовує різні протези та адаптивні пристосування. Механічними гачками може, зокрема, носити пакети з покупками. «Ними зручно брати пакети в магазині. Вони можуть витримувати навантаження понад 20 кілограмів. Можна взяти мішок картоплі й піти», — пояснив Владислав.

Ще одну пару протезів він отримав у центрі Superhumans в Одесі. Їх використовує для занять спортом, зокрема віджимань. Для приготування їжі користується пристосуванням із ножем, яке кріпиться до протеза. «Готувати я хотів почати ще після поранення, але не знав, як собі щось нарізати. Звертався до протезувальних центрів, запитував, чи є якісь пристосування, щоб можна було готувати. Але мені казали, що такого немає», — прокоментував він. Нині за допомогою протезів чоловік може зафіксувати продукт і нарізати його.

Ерготерапевтка центру Superhumans Odesa Анна Апонова каже, що під час реабілітації з Владиславом працювали над навичками самообслуговування, різними видами хвату та підніманням предметів. «Ми виготовили для нього з термопластику пристосування для ракетки, щоб він міг грати в теніс. Також зробили лямку для занять спортом і піднімання ваги», — розповіла ерготерапевтка.

Через три роки після поранення Владислав також знову почав писати ручкою. Для цього використовує механічний гачок. «Цей текст я вперше написав за три роки після поранення. Цим гачком набагато зручніше, бо тут можна регулювати кут — вище або нижче», — уточнив він.

Владислав хоче власним прикладом підтримувати інших людей з ампутаціями. «Треба жити далі й ставати кращою версією самого себе. Головне — мати стимул до життя, бути корисним не тільки самому собі, а й допомагати іншим. Якщо не можеш допомогти фізично, то хоча б морально показати, що люди, які мають ампутації обох ніг чи обох рук, живуть і мотивують інших жити», — сказав ветеран.