212 днів на одній позиції: історія бійця Пікассо з 102-ї бригади

Сергій родом із Сєвєродонецька, до війни працював будівельником. У вересні 2025 року його мобілізували до ЗСУ. Після навчання він потрапив до 102-ї бригади: спершу був Запорізький напрямок, згодом Херсонський. А в лютому разом із побратимом Дємоном зайшов на позицію, з якої вони вийшли аж через 212 днів.

Свій побут на позиції боєць описує так: "Це як день бабака. Один день схожий на інший. Прокидаємось, за можливості готуємо каву. За потреби виходимо на зв'язок, доповідаємо, яка обстановка. Обід у нас десь о четвертій вечора, вечеря — близько дванадцятої ночі. А коли треба чергувати, то дві-три години спиш і міняєшся з побратимом. Найважче навіть не постійна небезпека. Найважче — не знати, коли зможеш звідти вийти, і постійно сподіваєшся погіршення погоди".

Були дні, коли ставало особливо важко: кілька днів позицію активно накривали газом. Більшість часу доводилося сидіти в укритті, а назовні виходили лише ненадовго — за водою та їжею, щоб передати інформацію чи виконати необхідне завдання.

Попри таку реальність, Сергій намагався залишити місце для звичайного життя — він малював. Малювання було його захопленням ще до війни, а на позиції стало чимось більшим. Портрети рідних, побратимів, коти — Пікассо малював усе, що дозволяло хоч на деякий час переключити увагу.

Поруч із бійцями жила кішка, яка згодом привела кошенят. Вони теж стали героями його малюнків. Малювати означало пам'ятати, що ти не лише боєць, що ти залишаєшся людиною. "Можливо, саме такі речі й допомагають не втратити себе там, де кожен день схожий на попередній", — каже Сергій.

Він зізнається, що спочатку сам не хотів іти до війська, але після БЗВП його ставлення змінилося. "Я сам одразу не хотів йти. Потім пройшов БЗВП, багато чого навчився і дізнався та вже налаштувався, що треба захищати країну. Що настала моя черга. Хто не боїться, той довго не живе. Всі бояться", — говорить Пікассо.

Тим, хто сьогодні думає про службу, боєць радить шукати своє місце: "Треба йти й просто долучатися на якусь посаду, яка тобі підходить. Бо в армії потрібні не лише ті, хто тримає зброю. Потрібні люди з різними навичками, характерами й професіями. Головне — знайти своє місце і бути готовим робити свою роботу".